Блог Богдана Стасюка: січня 2010

Садовий перекрив увесь центр Львова за 2 години до початку мітингу. Аж до сліз розчулює його підтримка демократичних сил у другому турі. Найсмішніше, що через пару місяців такі як він будуть скрушно хитати головою і бідкатися про загрозу, яка нависла над демократією з боку проФФесійного президента. Мабуть тому вони зараз роблять все, щоб цей кандидат таки переміг. Інакше їхнє бідкання буде не затребуване. Ну то таке. Хай буде на їх совісті.

На мітинг їхав трамваєм де якийсь дідуган істерично закликав усіх не виходити на зупинці в центрі і не йти на мітинг авантюристки на тій підставі, що Ющенко дав звання героя Бандері. Народ не дуже розумів як одне пов'язано з іншим, проте дідуган продовжував наполягати на саме цій своїй логічно-наслідковій аргументації.

Потім на мітингу ще 2 (двоє) тягнибоків пробували кричати ганьба, але швидко стушувалися під глузливими погладами присутніх. Я це до того розповідаю, що не вражає гнів "патріотичних народних мас" якщо він не організований і проплачений.

Я поперся на мітинг, бо не думав, що прийде багато людей в 15-ти градусний мороз і ще, щоб засвідчити повагу Тимошенко за те що паше не розгинаючись на нашу спільну перемогу. Жаль тільки, що паше одна. Інші здебільшого спостерігають або відверто саботують. Не пожалів, що пішов.

Вловив слабкий натяк на майданівський дух п'ятирічної давності. Вже скучив за доброзичливим ставленням незнайомих людей один до одного і якщо станеш комусь на ногу, то у відповідь отримаєш посмішку. Такого зараз немає ні ющенківській, ні тим більше в тягнибоківській тусовці. Там тільки агресія проти ворогів. Тут агресії не було зовсім.

Правда був і цинізм сучасних мітингів з їх стандартними прапороносцями, та однаковими плакатами. Наприклад, було смішно дивитися на плакати "Львівські шахтарі за Юлю", "Донецькі шахтарі за Юлю", "Луганські шахтарі за Юлю", які явно під копірку були виготовлені в одній і тій самій "шахті". Ну і тримали їх звичайно такі ж шахтарі як я.

Одна шістдесят четверта німецька частина моєї крові дуже заважає жити мені в Україні. От і тепер прийшовши на мітинг рівно 17:59 я був покараний тим що більше години мерз чекаючи на виступ Тимошенко. Звісно гурт "Мандри" слухати приємно. Він один з моїх улюблених гуртів, але ж не на 15 градусному морозі!!! Невже важко було написати, що спочатку буде концерт, а потім після 19:00 виступить сама Тимошенко?

До речі "Мандри" здається ще не виступали в підтримку Тимошенко. А тут співали досить багато і ще й між піснями палко агітували (завуальовано, бо агітація заборонена) проголосувати за Тимошенко. Коротше кремлівська зрада. Повний набір. Реєстрові патріоти недавно прокляли Скрипку, так що тепер будуть клясти "Мандри".

Прапороносців було багато, але багато і було звичайних людей, які з жахом уявляють собі найближче майбутнє з президентом-зеком.

Одна з двох екзальтованих тягнибоківок волали, що ми всі прийшли сюди за гроші. Як їй поясниш, що ні я, ні мої знайомі, яких там зустрів ні більшість мітингу не купується. Як приміром можна купити оцього учасника мітингу?

Та й прапороносці, які стояли поруч зі мною і до яких стереотипи заставляють ставитися упереджено, зі всіх сил волали "ГЕРОЯМ СЛАВА". За це ж їм ніхто не платив. Взагалі противники БЮТ можуть ставити під сумнів щирість слів Тимошенко "СЛАВА УКРАЇНІ", але як поставити під сумнів щирість п'яти тисячного натовпу прихильників Тимошенко, який у відповідь ревів "ГЕРОЯМ СЛАВА"? Були на мітингу і ветерани УПА. Не всім застилають очі ющенкові цяцьки.

Були і представники опозиційного кандидата, який тріумфально збільшив свій результат на Львівщині. Спочатку два хлопчики-прапороносці (ті що за спинами дівчат) затесалися в натовп мітингувальників і розглядалися довкола розгублено так, наче Янукович тут призначив їм побачення та не прийшов.

Потім вони якось позбиралися до купи і колоною пройшлися маршем по проспекту Свободи. Тягнибоки їх не чіпали.

Так би мовити пробують ґрунт. Пробував уявити собі таке в 2004 році. Не зміг. Ще один підсумок президентства Ющенка. Він домігся того, що йти в прапороносці до Януковича уже не соромно навіть у Львові.

Було багато РУХівців. Порадувало, що ми знову разом по один бік "барикад". Я вийшов з РУХу після того як Удовенко з Кендзьором почали відмивати Кучму від звинувачень у вбивстві Гонгадзе.

Потім після мітингу посиділи з товаришем в кафешці, позгадували старі добрі часи і дійшли до спільної думки, що реєстрові патрійоти таки подарують нам незабаром екскурсію в совок мінімум на 5 років. А я мав ілюзію, що ми з нього вже вилізли назавжди.